Суд захистив інтереси учасника АТО

Відповідно до частини 1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В кінці квітня 2016 року до суду подав позовну заяву громадянин С., в якій зазначалося, що в лютому 2016 року, він як учасник антитерористичної операції (учасник бойових дій), звернувся до однієї з сільських рад Великобагачанського району з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, додавши до заяви ряд документів. Через деякий час він дізнався, що рішенням сільської ради було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Позивач зазначав, що дане рішення органу місцевого самоврядування він вважав необґрунтованим та протиправним, оскільки твердження у оскаржуваному рішенні сільської ради про те, що він не зареєстрований і не проживає на території цієї сільської ради (як одна із підстав відмови у задоволенні його заяви) не може слугувати підставою для відмови у задоволенні його заяви, оскільки жодним законом, кодексом чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено та не встановлено територіального цензу по зверненню громадян, в тому числі пільговиків, з клопотанням про отримання в користування чи у власність земельної ділянки; крім цього, вважав необґрунтованим та безпідставним посилання у рішенні відповідача на обмеженість земельного ресурсу (як одна із підстав відмови у задоволенні його заяви), оскільки така підстава не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання згідно Земельного кодексу України, крім того, на території сільської ради проживає батько заявника, а також знаходяться земельні ділянки, що належать його матері. Також позивач посилався на те, що він не повідомлявся ї сільською радою про розгляд його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно, про день і час її розгляду заяви він обізнаний не був і таким чином був позбавлений можливості надання пояснень по суті своєї заяви та підтримання її на сесії сільської ради.

02.07.2016 року Великобагачанський районний суд розглянув дану адміністративну справу та виніс постанову про задоволення позовних вимог. Визнав протиправним та скасував рішення сільської ради, яким учаснику антитерористичної операції було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Зобов’язав сільську раду надати учаснику антитерористичної операції дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.

Зокрема, приймаючи рішення про зобов’язання відповідної сільської ради вчинити певні дії, суд, поряд з іншим, також керувався правовим висновком, викладеним у рішенні Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1265а15 (яке є обов’язковим для всіх судів в порядку ст.244-2 КАС України), де вказано про те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (що узгоджується з положеннями ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Постанова набрала законної сили і підлягає виконанню.

Докладніше з рішенням можна ознайомитися в Єдиному Державному реєстрі судових рішень за посиланням.